Синдром стендаля

Описание, симптомы и лечение синдрома Стендаля

Синдром Стендаля — это комплекс психологических реакций, сочетающийся с соматическими нарушениями. Расстройство развивается у людей, для которых характерна повышенная эмоциональность по отношению к определенным предметам искусства. В особо выраженных случаях пациенты нуждаются в госпитализации и медицинской помощи в условиях стационара. После купирования острой симптоматики им в обязательном порядке показано реабилитационное лечение во избежание рецидивов.

Синдром Стендаля представляет собой психосоматическое расстройство, для которого характерно чрезмерно острое восприятие произведений искусства. Это нарушение свойственно эмоциональным людям, которые могут начать жить в изображенной реальности.

Известны случаи, когда туристы после изучения знаменитых предметов искусства попадали в клиники с характерной симптоматикой.

В качестве разновидности синдрома Стендаля специалисты рассматривают и так называемый иерусалимский синдром, признаками которого являются психоэмоциональные расстройства и нарушения, напоминающие манию величия. При нем турист или паломник, побывавший в Иерусалиме, начинает думать, что завладел божественным даром или силами пророчества.

Типичная форма синдрома Стендаля проявляется следующим комплексом симптомов:

  • галлюцинации;
  • усиление сердцебиения;
  • потеря контроля над движениями частей тела;
  • ощущение отсутствия опоры под ногами;
  • головокружение;
  • неустойчивость при ходьбе;
  • шум в ушах;
  • полная или частичная потеря сознания;
  • спутанность.

Характерным примером синдрома может служить описание эмоционального состояния, сделанное самим Стендалем после посещения им Флоренции. Литератор отметил приступ слабости, сопровождавшийся усилением сердцебиения и изменением восприятия окружающих объектов.

Исследователи выделяют группы риска для развития синдрома Стендаля:

  • женщины в возрастной категории от 25 до 40 лет;
  • чрезмерно эмоциональные люди;
  • лица, имеющие повышенное, обостренное чувство прекрасного;
  • люди, в течение продолжительного периода времени ожидавшие путешествия с целью посетить знаковые места или увидеть определенное произведение искусства;
  • одинокие туристы;
  • путешественники, имеющие завышенные ожидания от посещения определенного музея;
  • люди с религиозным или классическим, искусствоведческим образованием.

Места, для которых наиболее характерны проявления синдрома Стендаля:

При наличии подозрения на развитие синдрома Стендаля человека необходимо увести с места, вызвавшего подобный эффект. Дополнительной мерой является исключение физической и эмоциональной перегрузки.

Если синдром Стендаля проявляется в острой форме, пациент нуждается в госпитализации и стационарном лечении в условиях психиатрической клиники. В этом случае используются препараты группы нейролептиков, быстро и эффективно подавляющие тревожное состояние, чувство страха, а также устраняющие психомоторное возбуждение, корректирующие нарушения со стороны вегетативного отдела нервной системы. Для достижения результата средства оптимального вводить при помощи внутримышечных инъекций.

Легкие формы расстройства поддаются лечению транквилизаторами (Диазепам) и психотерапевтической коррекцией.

Дальнейшая (после купирования приступа) терапия этого расстройства зависит от выраженности и общего психического состояния больного. В случае серьезных нарушений (галлюцинаторный синдром, истерический психоз, бредоподобные фантазии, ступор) показано курсовое лечение успокоительными препаратами при помощи их инъекционного/инфузионного введения.

После медикаментов пациенту в обязательном порядке необходимы реабилитация и общеукрепляющая терапия. Для восстановительного периода оптимальным является когнитивная психотерапия (рациональная), направленная на восстановление травмирующих воспоминаний и изменение отношения к ним пациента. Эта методика способствует снижению психоэмоционального напряжения.

Самолечение синдрома Стендаля недопустимо, так как способно ухудшить состояние больного.

Источник:
Описание, симптомы и лечение синдрома Стендаля
Синдром Стендаля: описание, симптоматика и лечение. У кого возникает расстройство, факторы риска. Как диагностируется и лечится синдром Стендаля.
http://neurofob.com/mental-behavioural/psychopathological/sindrom-stendalya.html

Синдром Стендаля, алкогольний синдром тощо

Синдромів є сила-силенна, всіх їх і не охопиш. Але деякі можна легенько заторкнути. Спершу треба таки визначитися із самим поняттям «синдром», із тим, що у нього вкладаємо і що з нього виймаємо.

Синдромом (від грецького syndromon – «збіг, скупчення») зазвичай називаємо стійку сукупність симптомів із загальним патогенезом, тобто механізмом виникнення та розвитку розмаїтих розладів. Це ще не хвороба, але вже і не просто комплекс симптомів. Хоча це все ж комплекс характерних для певного захворювання симптомів, по-ескулапськи буде сказано. Синдром може складати клінічну характеристику якоїсь хвороби (цілком чи частково), може бути проявом якоїсь патології. Як би то сказати: life is life (як полюбляють наспівувати на всі голоси), тобто «синдром і є синдром».

Термін «синдром» використовується і в медицині, і поза її межами, щоб описувати певні явища. Можна його використовувати і в публіцистиці, есеїстиці, навіть у моєму авторському підвиді літературознавчої науки – поезієзнавстві. Під синдромом підмислюємо (саме таке формулювання я віднедавна пропоную замість громіздкішого «маємо на увазі») сполучення ознак чогось, і не мусово захворювання. Якщо ж виводитимемо «синдром» від грецького syndromos (той, що разом біжить), як «паліндром» – від palindromos (той, що біжить назад), то побіжимо разом назад у майбутнє.

Щоб «навести чіткість», лапідарно сформулюю визначення задекларованого у минулому сюжеті «празького синдрому». Моя пропозиція така. Якщо саме у Празі було зафіксовано акт творення Ґолема з неживої матерії (роман Ґустава Майрінка «Ґолем») і перетворення його назад у неживу матерію, а також перетворення Ґреґора Замзи (новела Франца Кафки «Перетворення») в інший вид живої матерії, тож саме це місто заслуговує на увіковічнення у синдромному дискурсі. Тож «празький синдром» – це сполучення ознак творення та перетворення з неживої чи живої матерії у живу чи неживу матерію. Десь так.

Тепер про «синдром Стендаля», задекларований у заголовку сюжету. Це все ж розлад, психосоматичний (чи психопатологічний), коли певні фізіологічні зміни настають внаслідок впливу творів мистецтва на психіку людини. Ознаками цього синдрому є запаморочення, прискорене серцебиття («а серце / в реберце / гуп-калать!», – як писав Назар Гончар, – чи точніше: «а серце / в реберце / калать!», то сполучилося з іншим його обрубом: «а рима / дверима / гуп!»), ба й навіть втрата свідомості чи й галюцинації. Ці ознаки (всі на купу або окремі з них) вигулькують, коли на людину масовано впливає мистецтво своїми творами. Цей синдром Стендаля найчастіше заскакує поціновувачів прекрасного у різноманітних картинних галереях, музеях, на всіляких виставках – словом, там, де мистецьких витворів скупчено понад міру (хоча тої оптимальної міри ніхто й не визначав).

Якщо вже згадали про один СС (Синдром Стендаля), то в алітераційному ключі варто згадати ще один СС (Стокгольмський Синдром).

Отже, «стокгольмський синдром» є чимось на кшталт того несвідомого захисного психологічного стану, який визначається прив’язаністю жертви до кривдника. Сам термін «стокгольмський синдром» вигадав і увів в обіг шведський психіатр і криміналіст Нільс Беєрут (Nils Bejerot). Матеріалом послужив резонансний злочин, вчинений 23 серпня 1973 року у Стокгольмі. Не будемо вдаватися в деталі (бо детальніша інформація, як і майже будь-яка інша, є у вільному доступі), скажемо лишень, що заручники у тій ситуації співчували своєму захоплювачу.

Одним із синдромів є делірій. Це вже про алкогольний синдром. Про делірій пісенька може бути безконечна. У деяких колах алкогольну залежність називали просто «синдромом». Пригадую, коли при якійсь відповідній оказії зайшла мова про відображення алкогольного досвіду в поезії, мій добрий приятель Тарас Федюк висловив думку, що спокійно й легко хтось (можливо, мав на увазі саме мене) міг би впорядкувати «Антологію української синдромної поезії». Якщо вже мова зайшла про поезію, то доречно буде тут згадати мій вірш «Священне похмілля»:

Пробуджуєшся в муках

– міс Америка рождає Ґарґантюа –

компот на підвіконні

як стало легко – Прометей розкутий

Мізинця порух на нозі – гімнастика ритмічна

і крілики гасають в голові – поволі, швидше

Горохом диким сором вплівся

в рідкий паркан вчорашнього, що пам’ятаєш,

у мильну бульбашку роздувся нагорі,

перетворився у твердого гарбуза

і впав донизу (з церков скидають дзвони,

щоб перелити на гармати)

Накручуєш пригаслий грамофон

під звуки маршу (смак і запах)

сідаєш, лиш понюхавши готовий бутерброд.

Цього вірша я написав ще дев’ятнадцятилітнім студентом (27 листопада 1984 року), вже тоді я був «досвідченим бійцем», моя поетична інтуїція зуміла ословити головні ознаки алкогольного абстинентного синдрому, сплутавши його (в силу юнацької таки недосвідченості) зі звичайним похміллям (з яким його зазвичай плутають і досвідченіші бійці). Про якісь стадії алкоголізму (чи ступені/етапи його важкості) тут не йдеться, а йдеться про інтуїтивно відчуті ознаки вищеназваного синдрому.

Отож, спершу відчувається пітливість, – а як же міс Америка не буде пріти, народжуючи Ґарґантюа? – без цього ніяк. Потім сухість у роті, тобто по-простому «сушняк», – його легко гаситься будь-якою нейтральною рідиною, у нашому ж випадку у пригоді став компот, отой, що на підвіконні (значить, і прохолодний, бо то ж діялося у листопаді, себто вірш був написаний у листопаді). Гасіння сушняку приносить полегшу – закутий Прометей стає розкутим. При цій нагоді згадався старезний анекдот на цю тему. Заходить зранку хлопчина в якусь кнайпу й каже баристі (від – «бариста», хоча тут доречніше було б написати «баристці» – від «баристка», бо то в анекдоті дівчина): «Дівчинко, дайте мені, будь ласка, шклянку води, я з великого бодуна». А бариста у відповідь: «А у вас у Великому Бодуні – що, засуха?».

Далі – порушення координації рухів, при якому навіть порух мізинця на нозі за докладанням зусиль прирівнюється до аеробіки. Важкість у голові – то коли крілики гасають (евфемістично будь сказано) у голові з варіабельною швидкістю, але інваріантно.

Тривожний настрій, провали в пам’яті, наростаюче відчуття провини, апатія – все це в розгорнутій багатошаровій метафорі, де горох роздувається у мильну бульбашку, перетворюється на гарбуза тощо.

І нарешті – повна втрата апетиту, коли готовий бутерброд навіть із чорною ікрою не видавався б спокусливим, манким. Тож ідеш возсідати на престол, чи на трон (це теж евфемізми), без надії на позитивний результат, зрештою.

І як же ж то мені юному так вдалося відтворити (лише частково, зрозуміло, тобто звісно) ті синдроматичні абстинентні штучки? – сам собі дивуюся, себто дивуюся, що зміг це зробити ще тоді. От що значить поетична інтуїція… Таланту, як кажуть, не проп’єш.

Отак я поступово підходжу до «львівського синдрому», я вже на підступах до нього. Думаю над цим. Коли остаточно визначуся та сформулюю, то напишу про нього, не обов’язково в наступному сюжеті. А, мабуть, трохи пізніше.

Источник:
Синдром Стендаля, алкогольний синдром тощо
Синдромів є сила-силенна, всіх їх і не охопиш. Але деякі можна легенько заторкнути. Спершу треба таки визначитися із самим поняттям «синдром», із тим, що у нього вкладаємо і що з нього виймаємо. Синдромом (від грецького syndromon – «збіг, скупчення») зазвичай називаємо стійку сукупність симптомів із загальним патогенезом, тобто механізмом виникнення та розвитку розмаїтих розладів. Це ще не хвор… — ZAXID.NET
http://zaxid.net/sindrom_stendalya_alkogolniy_sindrom_toshho_n1449142

Синдром Стендаля

Синдром Стендаля — это психосоматическое расстройство, которое порождается созерцанием прекрасного, особенно когда-то находится в слишком большом количестве. Прекрасные виды старинного города, природная красота зеленых полей, предметов искусства — все это может стать причиной того, что у человека сильно учащается пульс, начинается головокружение и галлюцинации. Симптомы могут вызвать не только предметы искусства, но и чрезмерная красота природы: природных явлений, животных, невероятно красивых мужчин или женщин.

Синдром получил название по имени французского писателя XIX века Стендаля, описавшего в книге «Неаполь и Флоренция: путешествие из Милана в Реджио» свои ощущения во время визита в 1817 году во Флоренцию:

Когда я выходил из церкви Святого Креста, у меня забилось сердце, мне показалось, что иссяк источник жизни, я шёл, боясь рухнуть на землю…

Я видел шедевры искусства, порожденные энергией страсти, после чего все стало бессмысленным, маленьким, ограниченным, так, когда ветер страстей перестает надувать паруса, которые толкают вперед человеческую душу, тогда она становится лишённой страстей, а значит, пороков и добродетелей Синдром Стендаля

Несмотря на множество описаний приступов у людей, посещавших флорентийскую галерею Уффици, синдром был описан только в 1979 году итальянским психиатром Грациэллой Магерини, которая исследовала и описала свыше 100 одинаковых случаев среди туристов во Флоренции. В одноименной книге Auxologia: Graziella Magherini: La Sindrome di Stendhal (книга) она классифицировала случаи болезни по их происхождению:

  • туристы из Северной Америки и Азии не подвержены этому синдрому, поскольку это не связано с их культурой
  • итальянские туристы также имеют иммунитет, поскольку находятся в этой атмосфере с самого рождения
  • среди остальных туристов, наиболее подвержены ему одинокие люди с классическим или религиозным образованием, вне зависимости от их половой принадлежности.

Впервые диагноз был поставлен в 1982 году.

Чаще всего кризис наступает во время визита в один из 50 музеев Флоренции, колыбели Ренессанса. Внезапно посетитель оказывается поражен глубиной чувств, которые художник вложил в свое произведение. При этом он необычайно остро воспринимает все эмоции, как бы переносясь в пространство изображения. Реакции жертв синдрома различны, вплоть до истерии или попыток разрушить картину. Несмотря на относительную редкость синдрома, охранников музеев Флоренции учат, как вести себя с жертвами синдрома.

Термин часто используется для описания реакции слушателей на музыку периода романтизма.

Источник:
Синдром Стендаля
Синдром Стендаля — это психосоматическое расстройство, которое порождается созерцанием прекрасного, особенно когда-то находится в слишком большом количестве. Прекрасные виды старинного города,
http://medviki.com/%D0%A1%D0%B8%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%BC_%D0%A1%D1%82%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8F

Синдром стендаля

Синдро?м Стенда?ля — психосоматичний, скоріше психопатологічний розлад, при якому вплив, який чиниться творами мистецтва на психіку людини, виражається у певних фізіологічних змінах. Типові ознаки — прискорене серцебиття, запаморочення, можлива втрата свідомості і навіть галюцинації. З’являються вони в той момент, коли людина знаходиться під впливом творів мистецтва. Саме тому найчастіше синдром Стендаля проявляється в картинних галереях, в музеях, на виставках — тобто там, де зосереджено відразу багато творів мистецтва. Однак прояви може спричинити і надмірна краса природи: вид чудового пейзажу або природного явища, тварини або неймовірно прекрасної жінки.

Синдром отримав свою назву від псевдоніму відомого французького письменника XIX століття Стендаля (справжнє ім’я письменника — Анрі-Марі Бейль). У своїй книзі «Неаполь і Флоренція: подорож з Мілана в Реджіо» він описав свої відчуття під час відвідин церкви Святого Хреста у Флоренції в 1817 році:

Коли я виходив з церкви Святого Хреста, у мене пришвидшилось серцебиття, мені здалося, що вичерпався джерело життя, я йшов, боячись впасти на землю…
Я бачив шедеври мистецтва, породжені енергією пристрасті, після чого все стало безглуздим, маленьким, обмеженим, як тоді, коли вітер пристрастей перестає надимати вітрила, які штовхають вперед людську душу, тоді вона стає позбавленою пристрастей, а значить, вад і чеснот [1]

Незважаючи на безліч описів нападів у людей, що відвідували флорентійську галерею Уффіці, синдром був описаний лише в 1979 році італійським психіатром Граціеллою Маґеріні, яка дослідила та описала більше 100 однакових випадків серед туристів у Флоренції. У своїй книзі [2] вона класифікувала випадки за їх походженням:

  • туристи з Північної Америки та Азії не схильні до цього синдрому, оскільки це не пов’язано з їх культурою;
  • італійські туристи також мають імунітет, оскільки знаходяться в цій атмосфері з самого народження;
  • серед інших туристів, найбільш схильні до синдрому самотні люди з класичною або релігійною освітою, незалежно від статі.

Вперше про такий синдром сповістили 1982 року.

Найчастіше криза наступає під час візиту в один з 50 музеїв Флоренції, колиски Відродження. Раптово відвідувач опиняється вражений глибиною почуттів, які художник вклав у свій твір. При цьому він надзвичайно гостро сприймає всі емоції. Реакції жертв синдрому різні — аж до істерії або спроб зруйнувати картину. Незважаючи на відносну рідкість синдрому, охоронців музеїв Флоренції вчать, як поводитися з жертвами синдрому.

Термін часто використовують для опису реакції слухачів на музику періоду романтизму.

Источник:
Синдром стендаля
Синдро?м Стенда?ля — психосоматичний, скоріше психопатологічний розлад, при якому вплив, який чиниться творами мистецтва на психіку людини, виражається у певних фізіологічних змінах. Типові
http://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B8%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%BC_%D0%A1%D1%82%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8F

(Visited 1 times, 1 visits today)

Популярные записи:


Почему женщина не называет мужчину по имени Как ласково назвать мужчину, чтобы он не обиделсяКак же можно назвать своего любимого, что бы… (7)

Если мужчина любит замужнюю женщину его поведение Как влюбляются мужчины: признаки и их поведениеМужчины и женщины отличаются не только внешне, но и… (7)

Психология почему человек не обращается по имени Почему мужчина не называет женщину по имени?Имя – это идентификация человека. Считается, что оно определяет… (7)

Если мужчина лев не звонит Как ведет себя мужчина-Лев, если он влюблен?Иногда женщине сложно разгадать поведение понравившегося ей мужчины. Разобраться… (6)

Если женщина телец обиделась Гороскоп женщиныЖенщины, родившиеся под знаком Телец, являются счастливыми обладательницами тех черт характера и качеств, которые… (6)

COMMENTS